нагоряти
НАГОРЯТИ, яє і НАГОРАТИ, ає, недок., НАГОРІТИ, рить, док. 1. Давати нагар. Свічка почала нагорати, меркнути (Мирний, І, 1954, 211); Каганець почав нагоряти, гаснути, і мати відщипнула пальцями кінчик гнотика (Гур., Наша молодість, 1949, 212); Маленька лойова свічка,, коптіла, нагорівши (Фр., VII, 1951, 345).
2. безос. Витрачатися в якій-небудь кількості (про електроенергію, пальне).
3. безос., перех., розм. Перепадати за що-небудь (про покарання, догану і т. ін.). - Може, й нагорить мені, коли суну свого носа в чужі горшки... (Кучер, Трудна любов, 1960, 335); - Як ви думаєте?.. до начальства ще може полізти. - Еге, - той йому. - То й нам нагорить (Тесл., З книги життя, 1918, 183).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагоряю | нагоряємо |
2 особа | нагоряєш | нагоряєте |
3 особа | нагоряє | нагоряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагорятиму | нагорятимемо |
2 особа | нагорятимеш | нагорятимете |
3 особа | нагорятиме | нагорятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагоряв | нагоряли |
Жіночий рід | нагоряла | |
Середній рід | нагоряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагоряймо | |
2 особа | нагоряй | нагоряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | нагоряючи | |
Минулий час | нагорявши |