нагорнутий
НАГОРНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нагорнути. Петро мчав вулицею не оглядаючись, ступав по затужавілих.. калюжах, обминав біля парканів нагорнуті старанними господарями кучугури останнього снігу (Хижняк, Килимок, 1961, 66); // у знач. прикм. Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на зіп'яті серед степу, схожі на купи нагорнутої землі, переселенські хутори (Хор., Ковила, 1960, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нагорнутий | нагорнута | нагорнуте | нагорнуті |
Родовий | нагорнутого | нагорнутої | нагорнутого | нагорнутих |
Давальний | нагорнутому | нагорнутій | нагорнутому | нагорнутим |
Знахідний | нагорнутий, нагорнутого | нагорнуту | нагорнуте | нагорнуті, нагорнутих |
Орудний | нагорнутим | нагорнутою | нагорнутим | нагорнутими |
Місцевий | на/у нагорнутому, нагорнутім | на/у нагорнутій | на/у нагорнутому, нагорнутім | на/у нагорнутих |