мурза
МУРЗА, и, ч., іст. Титул феодальної знаті в татар, а також феодал, що мав цей титул. Чули, чули запорожці з далекого Криму, Що канає [конає] Гетьманщина, Неповинна гине. Чули, чули небожата, Чули, та мовчали. Бо й їм добре на чужині Мурзи завдавали (Шевч., II, 1953, 31); Була тут також весела й вертлява красуня Мері, дружина багатого кримського мурзи (Гончар, Таврія, 1952, 273); * У порівн. На літо він завжди голив голову і сидів, як татарський мурза (Тют., Вир, 1960, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мурза | мурзи |
Родовий | мурзи | мурз, мурзів |
Давальний | мурзі | мурзам |
Знахідний | мурзу | мурзів |
Орудний | мурзою | мурзами |
Місцевий | на/у мурзі | на/у мурзах |
Кличний | мурзо | мурзи |