мамин
МАМИН, а, е. Прикм. до мама; належний мамі. Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Пам'ятайте, діти, всюди Вірну мамину науку. У ясне життя і в люди Мама вас веде за руку! (С. Ол., Вибр., 1959, 165).
@ Мамин синок, ірон. - те саме, що мамій. - Прості хлопці всі залишаться [на цілині], - гомонів він, складаючи у стовпець простирала. - А кручені паничі, мамині синки.., що цвітасто повдягалися на дорогу, швидко полиняють. Повтікають через місяць (Хор., Ковила, 1960, 44).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | мамин | мамина | мамине | мамині |
Родовий | маминого | маминої | маминого | маминих |
Давальний | маминому | маминій | маминому | маминим |
Знахідний | мамин, маминого | мамину | мамине | мамині, маминих |
Орудний | маминим | маминою | маминим | маминими |
Місцевий | на/у маминому, маминім | на/у маминій | на/у маминому, маминім | на/у маминих |