ліхтар
ЛІХТАР, я, ч. Освітлювальний пристрій, в якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо. Музики розставили свої пюпітри, порозкладали ноти й посвітили ліхтарі (Н.-Лев., III, 1956, 138); Старшина засвітив свій електричний ліхтар (Гончар, III, 1959, 256); У місті ставили вуличні ліхтарі (Зар., Світло, 1961, 3); * У порівн. В невеличкому березовому гайку, ніби в чародійному ліхтареві, догорає сонце (Стельмах, І, 1962, 352).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ліхтар | ліхтарі |
Родовий | ліхтаря | ліхтарів |
Давальний | ліхтареві, ліхтарю | ліхтарям |
Знахідний | ліхтар | ліхтарі |
Орудний | ліхтарем | ліхтарями |
Місцевий | на/у ліхтарі | на/у ліхтарях |
Кличний | ліхтарю | ліхтарі |