ловець
ЛОВЕЦЬ, вця, ч. 1. Той, хто ловить рибу, звіра тощо. На ловця і звір біжить (Укр.. присл.., 1955, 269); Йде ловець, виносе сітку, До землі його рука Нахиля тернову вітку І ладнає сторожка (Щог., Поезії, 1958, 384); - Тигрів п'ятдесят шість [убив].. і двадцять чотири живцем піймав для звіринців.. Ось який це стрілець і ловець (Довж., І, 1958, 101); * Образно. Та хто твої [А. М. Бучми] почислить ролі, Хто оспіває до кінця Мисливця славного у полі, На сцені - людських душ ловця! (Рильський, III, 1961, 91).
2. Те саме, що мисливець (у 1 знач.). Ловці шатнули по гаях, Дались на полювання (Граб., І, 1959, 412); Розтеклись ловці по гаю, Полювали цілу днину, Та коли б вже вполювали Хоч на сміх яку пташину! (Л. Укр., І, 1951, 366).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ловець | ловці |
Родовий | ловця | ловців |
Давальний | ловцеві, ловцю | ловцям |
Знахідний | ловця | ловців |
Орудний | ловцем | ловцями |
Місцевий | на/у ловці, ловцеві | на/у ловцях |
Кличний | ловче | ловці |