куватися
КУВАТИСЯ, кується, недок. 1. Піддаватися куванню, бути придатним для кування (див. кування1). Сталь розлито правильно. Злиток куватиметься, як масло (Собко, Біле полум'я, 1952, 304).
2. Пас. до кувати1 1. Не знаю я, де взять на них [кайдани] заліза, і на якім вогні вони куються (Л. Укр., І, 1951, 194); Заграви у небі - то варять метал!.. То зброя кується!.. То - наш арсенал! (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 292).
3. перен. Створюватися, формуватися великими зусиллями, наполегливою працею. Де у людства власна воля, там кується краща доля (Укр.. присл.., 1955, 403); Серед страждань, серед проклять Кувались дух його і воля... (Забашта, Калин, кетяг, 1956, 106).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куюся | куємося |
2 особа | куєшся | куєтеся |
3 особа | кується | куються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куватимуся | куватимемося |
2 особа | куватимешся | куватиметеся |
3 особа | куватиметься | куватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кувався | кувалися |
Жіночий рід | кувалася | |
Середній рід | кувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куваймося | |
2 особа | кувайся | кувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | куючись | |
Минулий час | кувавшись |