конвой
КОНВОЙ, ю, ч. 1. Група озброєних людей, що супроводять кого-, що-небудь для охорони або запобігання втечі; варта (у 1 знач.). Потім його відвели під конвоєм у рідне село (Фр., IV, 1950, 44); А що шляхи були дуже небезпечні від татар.., то приставляли [козаки] до кожного каравану конвой (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400).
2. Група військових кораблів, які охороняють транспортні або торговельні судна від ворожого нападу. Малі кораблі конвою зав'яжуть нерівний бій з ворожими торпедоносцями (Кучер, Голод, 1961, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конвой | конвої |
Родовий | конвою | конвоїв |
Давальний | конвоєві, конвою | конвоям |
Знахідний | конвой | конвої |
Орудний | конвоєм | конвоями |
Місцевий | на/у конвої | на/у конвоях |
Кличний | конвою | конвої |