колобродити
КОЛОБРОДИТИ, джу, диш, недок., розм. 1. Безцільно ходити, не зосереджуючись ні на чому; бродити, тинятися. Весілля розтяглося на п'ять діб; колобродили з ранку до півночі, юрбою ходили вулицями з дому в дім (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 22); * Образно. Над морем у небі колобродили хмари (Чорн., Красиві люди, 1961, 13).
2. Учиняти бешкети; бешкетувати. [Трохим:] Ідіть звідси! Я не дозволю вам тут колотнечу заводить!.. Ідіть додому, там і колобродьте!.. (Кроп., IV, 1959, 217).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колоброджу | колобродимо |
2 особа | колобродиш | колобродите |
3 особа | колобродить | колобродять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колобродитиму | колобродитимемо |
2 особа | колобродитимеш | колобродитимете |
3 особа | колобродитиме | колобродитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | колобродив | колобродили |
Жіночий рід | колобродила | |
Середній рід | колобродило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | колобродьмо | |
2 особа | колобродь | колобродьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | колобродячи | |
Минулий час | колобродивши |