знаряд
ЗНАРЯД, у, ч., діал. 1. Знаряддя. [Тірца:] Коли загоїлась на грудях рана, то встань і йди до праці. [Чоловік:] До якої? Що маю я робити? чим? над чим? Ні знаряду, ні знадобу не маю (Л. Укр., II, 1951, 150); Брала [Домніка] все, що сунулося під руку,- збіжжя, насіння, хатні знаряди (Коб., II, 1956, 123).
2. Зброя. У старовину люди вбивали списами й стрільбами, .. і тільки цілковито впевнившися, що ті знаряди не відповідають своєму гуманному завданню, люди вигадали гармати (Сам., II, 1958, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | знаряд | знаряди |
Родовий | знаряду | знарядів |
Давальний | знарядові, знаряду | знарядам |
Знахідний | знаряд | знаряди |
Орудний | знарядом | знарядами |
Місцевий | на/у знаряді | на/у знарядах |
Кличний | знаряде | знаряди |