зловживання
ЗЛОВЖИВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. зловживати. В душі не любив [Улас] його за ту грубу силу, яка аж кипіла в цій людині, і за те зловживання своїм службовим становищем, яке дуже часто допускав Гнат і в роботі, і в побуті (Тют., Вир, 1964, 149); Зловживання алкоголем не тільки викликає зайві зморшки на обличчі та зміну кольору носа, але й сприяє глибоким змінам у психіці (Знання.., 7, 1966, 7).
2. Провина, зв'язана з незаконними чи злочинними діями. Запідозрити Федора в зловживаннях, за які він міг би боятися відповідальності перед законом, Валентина не могла (Руд., Вітер.., 1958, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зловживання | зловживання |
Родовий | зловживання | зловживань |
Давальний | зловживанню | зловживанням |
Знахідний | зловживання | зловживання |
Орудний | зловживанням | зловживаннями |
Місцевий | на/у зловживанні | на/у зловживаннях |
Кличний | зловживання | зловживання |