звинувачувати
ЗВИНУВАЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗВИНУВАТИТИ, ачу, атиш, док., перех. 1. Вважати кого-небудь винним у порушенні певних норм поведінки, законності, якихось правил і т. ін. - Ти розумієш, Левку, ця стара дурепа посягає на наше багатство.. Все старцям роздає, Мене в злодійстві звинувачує... (Цюпа, Нузустріч.., 1958, 65); Невже він виправдає Катрусю й звинуватить Павла? (Кучер, Прощай.., 1957, 130); - Що ви собі думаєте!? Втрьох на одного напасти!?..- А чого ж він...- запинається Левко, не знаючи, як звинуватити Дзвонаря (Стельмах, Хліб.., 1959, 557).
2. Вказувати на щось як на недолік, дорікати за що-небудь. В частому цитуванні Щедріна звинувачував Франка також Венедикт Площанський, редактор москвофільської газети «Слово» (Рад. літ-во, 8, 1965, 48); - Взагалі незрозуміло змінились наші взаємини, Сергію Павловичу. Ні себе, ні вас я в цьому не можу звинуватити... (Шовк., Інженери, 1956, 227).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звинувачую | звинувачуємо |
2 особа | звинувачуєш | звинувачуєте |
3 особа | звинувачує | звинувачують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звинувачуватиму | звинувачуватимемо |
2 особа | звинувачуватимеш | звинувачуватимете |
3 особа | звинувачуватиме | звинувачуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | звинувачував | звинувачували |
Жіночий рід | звинувачувала | |
Середній рід | звинувачувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | звинувачуймо | |
2 особа | звинувачуй | звинувачуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | звинувачуючи | |
Минулий час | звинувачувавши |