зашмаганий
ЗАШМАГАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до зашмагати. * Образно. Анатолій пропихався до виходу. З щоками, розмальованими чорнилом, в безглуздому на його хлоп'ячій постаті дівчачому одязі, обсміяний, затурканий, зашмаганий нещадними ударами насмішкуватих Степанових слів (Загреб., Спека, 1961, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зашмаганий | зашмагана | зашмагане | зашмагані |
Родовий | зашмаганого | зашмаганої | зашмаганого | зашмаганих |
Давальний | зашмаганому | зашмаганій | зашмаганому | зашмаганим |
Знахідний | зашмаганий, зашмаганого | зашмагану | зашмагане | зашмагані, зашмаганих |
Орудний | зашмаганим | зашмаганою | зашмаганим | зашмаганими |
Місцевий | на/у зашмаганому, зашмаганім | на/у зашмаганій | на/у зашмаганому, зашмаганім | на/у зашмаганих |