затаврований
ЗАТАВРОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до затаврувати; // затавровано, безос. присудк. сл. У «Наймичці» [Карпенка-Карого] втілено глибоку ідею великого суспільного значення. У ній звеличено найбільш пригноблену й безправну частину селянства, затавровано прокляттям експлуататорську верхівку села (Життя К.-Карого, 1957, 91).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | затаврований | затаврована | затавроване | затавровані |
Родовий | затаврованого | затаврованої | затаврованого | затаврованих |
Давальний | затаврованому | затаврованій | затаврованому | затаврованим |
Знахідний | затаврований, затаврованого | затавровану | затавроване | затавровані, затаврованих |
Орудний | затаврованим | затаврованою | затаврованим | затаврованими |
Місцевий | на/у затаврованому, затаврованім | на/у затаврованій | на/у затаврованому, затаврованім | на/у затаврованих |