засудження
ЗАСУДЖЕННЯ, я, с. 1. Визнання вини обвинуваченого і винесення йому вироку. Судовий розгляд і засудження злочинця є не тільки попередження для морально нестійких людей; він.. вчить громадян ясніше розуміти шкоду державі і суспільству (Рад. суд. 1951, 52).
2. Висловлення невдоволення чиїми-небудь вчинками, діями і т. ін.; осуд кого-, чого-небудь. Участь В. Маяковського в кіно завжди була зв'язана з рішучою боротьбою і засудженням всіляких ворожих впливів у кіномистецтві (Мист., 6, 1955, 30).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | засудження | засудження |
Родовий | засудження | засуджень |
Давальний | засудженню | засудженням |
Знахідний | засудження | засудження |
Орудний | засудженням | засудженнями |
Місцевий | на/у засудженні | на/у засудженнях |
Кличний | засудження | засудження |