застанова
ЗАСТАНОВА, и, ж., діал. 1. Застава (див. застава11). Кожушанку у застанову не візьму, а як треба грошей, то продай кожушанку або теличку (Л. Янов., І, 1959, 69).
2. Розум; міркування. Тривога відняла їй усю силу, всю застанову (Фр., VII, 1951, 123); - Приходять до мене такі хвилі, от як оця тепер, що одна думка без застанови - і я позбавлю себе життя (Круш., Буденний хліб.., 1960, 155).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | застанова | застанови |
Родовий | застанови | застанов |
Давальний | застанові | застановам |
Знахідний | застанову | застанови |
Орудний | застановою | застановами |
Місцевий | на/у застанові | на/у застановах |
Кличний | застаново | застанови |