жестикуляція
ЖЕСТИКУЛЯЦІЯ, ї, ж. Вживання, використання жестів (у 1 знач.). Чи піднімав він руку, чи кланявся, чи сідав, чи вставав, його жестикуляція, його рух був нешвидкий (Н.-Лев., IV, 1956, 127); Він уже говорив приязно, а щоб хлопець зрозумів, всіляко допомагав мімікою й жестикуляцією (Панч, Ерік.., 1950, 22).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | жестикуляція | жестикуляції |
Родовий | жестикуляції | жестикуляцій |
Давальний | жестикуляції | жестикуляціям |
Знахідний | жестикуляцію | жестикуляції |
Орудний | жестикуляцією | жестикуляціями |
Місцевий | на/у жестикуляції | на/у жестикуляціях |
Кличний | жестикуляціє | жестикуляції |