жерущий
ЖЕРУЩИЙ, а, е. 1. Який все знищує, пожирає. Загоготить скрізь полум'я жеруще, І закипить ворожа чорна кров (Стар., Вибр., 1959, 545); Не горить вогонь жерущий; гострі блискавиці ламаються об скелі (Л. Укр., ІІІ, 1952, 247).
2. перен. Який охоплює повністю, пронизує наскрізь. Холод безжалісний знищив безсмертну царицю, Що пролежала віки під єгипетським сонцем жерущим (Л. Укр., І, 1951, 426).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | жерущий | жеруща | жеруще | жерущі |
Родовий | жерущого | жерущої | жерущого | жерущих |
Давальний | жерущому | жерущій | жерущому | жерущим |
Знахідний | жерущий, жерущого | жерущу | жеруще | жерущі, жерущих |
Орудний | жерущим | жерущою | жерущим | жерущими |
Місцевий | на/у жерущому, жерущім | на/у жерущій | на/у жерущому, жерущім | на/у жерущих |