дормез
ДОРМЕЗ, а, ч. Старовинна карета, пристосована для спання в дорозі. Уся місцевість була запруджена візками, дормезами, легкими каретами, трупами людей і коней (Кочура, Зол. грамота, 1960, 395).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дормез | дормези |
Родовий | дормеза | дормезів |
Давальний | дормезові, дормезу | дормезам |
Знахідний | дормез | дормези |
Орудний | дормезом | дормезами |
Місцевий | на/у дормезі | на/у дормезах |
Кличний | дормезе | дормези |