доблесть
ДОБЛЕСТЬ, і, ж., уроч. Відвага, мужність, геройство. Рицарська відвага, хоробрість, військова доблесть відзначають Ігоря, ще більше - його брата «буй-тура» Всеволода - князя Курського (Іст. укр. літ., І, 1954, 47); За доблесть і героїзм багатьом комсомольським організаціям були вручені Червоні прапори (Іст. УРСР, II, 1957, 221); // Самовідданість у праці, в якій-небудь діяльності. Гірник працює в глибині подоланих шарів, і слава йде по стороні про доблесть шахтарів (Уп., Вірші.., 1957, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доблесть | доблесті |
Родовий | доблесті, доблести | доблестей |
Давальний | доблесті | доблестям |
Знахідний | доблесть | доблесті |
Орудний | доблестю | доблестями |
Місцевий | на/у доблесті | на/у доблестях |
Кличний | доблесте | доблесті |