длявість
ДЛЯВІСТЬ, вості, ж., розм., рідко. Абстр. ім. до длявий. Це баріння, і вся ота нудотна длявість його мови, тихоплавність рухів - усе це вже доводило владику замалим не до сказу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 415); Яким вернувся пізно додому, ліг спати, спав довго, а прокинувшись вранці, почутив уперше лінощі і длявість в тілі (Н.-Лев., І, 1956, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | длявість | длявості |
Родовий | длявості, длявости | длявостей |
Давальний | длявості | длявостям |
Знахідний | длявість | длявості |
Орудний | длявістю | длявостями |
Місцевий | на/у длявості | на/у длявостях |
Кличний | длявосте | длявості |