диспонувати
ДИСПОНУВАТИ, ую, уєш, недок. і док. 1. У капіталістичних країнах - розпоряджатися вільними сумами, які є на рахунках у кореспондентів банку або у комісіонерів.
2. перен. Зловживати владою, владно розпоряджатися. - Як то, як бог дасть?.. Що тут бог має диспонувати, де моя повна власть і сила? (Фр., VIII, 1952, 41); Гестапо диспонувало згодою турецького мільйонера на співробітництво (Загреб., Європа 45, 1959, 200).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | диспоную | диспонуємо |
2 особа | диспонуєш | диспонуєте |
3 особа | диспонує | диспонують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | диспонуватиму | диспонуватимемо |
2 особа | диспонуватимеш | диспонуватимете |
3 особа | диспонуватиме | диспонуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | диспонував | диспонували |
Жіночий рід | диспонувала | |
Середній рід | диспонувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | диспонуймо | |
2 особа | диспонуй | диспонуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | диспонуючи | |
Минулий час | диспонувавши |