губернатор
ГУБЕРНАТОР, а, ч. 1. У дореволюційній Росії - начальник губернії, що призначався царем. З 1708 р. Росія була поділена па вісім губерній; губернатори, що управляли ними, підлягали безпосередньо царю (Іст. УРСР, 1, 1953, 331); Селяни прийшли скаржитись на свого пана, а губернатор наказав їх висікти (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 24).
2. У США, Бразілії, Мексіці, Індії та інших державах - вища службова особа. Будучи раніше губернатором штату Нью-Йорк, Клівленд виступав проти хабарництва, казнокрадства та інших службових зловживань (Нова іст., 1957, 89).
3. У деяких колоніях - вищий урядовець. Колоніями управляють англійські губернатори (Ек. геогр. заруб. країн, 1956, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | губернатор | губернатори |
Родовий | губернатора | губернаторів |
Давальний | губернаторові, губернатору | губернаторам |
Знахідний | губернатора | губернаторів |
Орудний | губернатором | губернаторами |
Місцевий | на/у губернаторі, губернаторові | на/у губернаторах |
Кличний | губернаторе | губернатори |