годі
ГОДІ, присудк. сл., розм. 1. Досить, вистачить. На сей раз годі, ніколи, вибачайте (Шевч., VI, 1957, 204); - Гнобили нас. - Годі! Смерть буржуям! (Головко, 1, 1957, 66).
@Та й годі - і тільки, та й усе. Довго слухав і Бертольдо, Далі мовив на відході: «Що за дивна сила слова! Ворожбит якийсь, та й годі!» (Л. Укр., І, 1951, 369).
2. тільки з інфін. Не можна, немає можливості. Легко сказати, але зробити - годі (Укр.. присл.., 1955, 181); Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили і неминущого, невичерпного змісту (Мал., Думки.., 1959, 45).