відкопилений
ВІДКОПИЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до відкопилити; // у знач. прикм. - Ну, як мені, мамо? - гойднула так дзвоном спідниці, що забілів подолок полотняної сорочки.. - Таксові, нічого, на сову схожа, - посміхнулась мати, а донька відразу ображено пхинькнула відкопиленими устами (Стельмах, І, 1962, 157).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкопилений | відкопилена | відкопилене | відкопилені |
Родовий | відкопиленого | відкопиленої | відкопиленого | відкопилених |
Давальний | відкопиленому | відкопиленій | відкопиленому | відкопиленим |
Знахідний | відкопилений, відкопиленого | відкопилену | відкопилене | відкопилені, відкопилених |
Орудний | відкопиленим | відкопиленою | відкопиленим | відкопиленими |
Місцевий | на/у відкопиленому, відкопиленім | на/у відкопиленій | на/у відкопиленому, відкопиленім | на/у відкопилених |