відколупувати
ВІДКОЛУПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОЛУПАТИ, аю, аєш і ВІДКОЛУПНУТИ, ну, неш, док., перех. Колупаючи що-небудь, відокремлювати, відривати. - Починаймо, - зашепотів Микола і почав одколупувати ножем вікно (Н.-Лев., II, 1950, 202); Командир пакет хапає, відколупує печать, і ніхто з бійців не знає, як новину зустрічать (Голов., Поезії, 1955, 30); Відколупавши шмат глини, що почала здуватися на стіні біля вікна, жбурляє [Мотря] її (Руд., Остання шабля, 1959, 440).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відколупую | відколупуємо |
2 особа | відколупуєш | відколупуєте |
3 особа | відколупує | відколупують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відколупуватиму | відколупуватимемо |
2 особа | відколупуватимеш | відколупуватимете |
3 особа | відколупуватиме | відколупуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відколупував | відколупували |
Жіночий рід | відколупувала | |
Середній рід | відколупувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відколупуймо | |
2 особа | відколупуй | відколупуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відколупуючи | |
Минулий час | відколупувавши |