відкидний
ВІДКИДНИЙ, а, е. Який, будучи прикріплений одним краєм до чого-небудь, може відкидатися, відчинятися, відхилятися. Підніжки [екіпажа] були одкидні (Н.-Лев., III, 1956, 167); Притиснувшись до стіни, сидів [дідуган] на відкидному стільчику, похитуючись від руху поїзда (Досв., Вибр., 1959, 214); Степан і Микола були у сорочках з одкидним комірцем, у чорних коротких штанях (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 197).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкидний | відкидна | відкидне | відкидні |
Родовий | відкидного | відкидної | відкидного | відкидних |
Давальний | відкидному | відкидній | відкидному | відкидним |
Знахідний | відкидний, відкидного | відкидну | відкидне | відкидні, відкидних |
Орудний | відкидним | відкидною | відкидним | відкидними |
Місцевий | на/у відкидному, відкиднім | на/у відкидній | на/у відкидному, відкиднім | на/у відкидних |