вродливець
ВРОДЛИВЕЦЬ (УРОДЛИВЕЦЬ), вця, ч. Те саме, що красень 1. - Мій побратим зветься Устимом Васильовичем, перший комуніст і найкращий парубок на всі довколишні села - вродливець та й годі! (Стельмах, Прарда.., 1961, 131); - Даю голову на відруб, що з ними [бійцями полку] нічого поганого не трапилось, - запевнив Павка Македон, оптиміст і вродливець (Гончар, III, 1959, 435).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вродливець | вродливці |
Родовий | вродливця | вродливців |
Давальний | вродливцеві, вродливцю | вродливцям |
Знахідний | вродливця | вродливців |
Орудний | вродливцем | вродливцями |
Місцевий | на/у вродливці, вродливцеві | на/у вродливцях |
Кличний | вродливцю | вродливці |