вишуканий
ВИШУКАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вишукати.
2. прикм. Який характеризується витонченістю, досконалістю, елегантністю. Владко поводився з нею [Регіною] вільно, без тіні боготворення, але з тією вишуканою чемністю й увагою, яка завсіди характеризувала його (Фр., VI, 1951, 243); З вишуканими рухами, церемоніально запросив [Савченко] товаришів на обід (Коцюб., І, 1955, 200); // Який відзначається добірністю; зробл. з тонким смаком. У кожному кутку стелю підпирав стовп з вишуканою різьбою (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 554); Він підстрибував, хизуючись перед дівчатами своїм вишуканим вбранням (Чаб., Катюша, 1960, 33); Обід не був вишуканим: суп гороховий із сухарями та каша гречана з смаженою печінкою (Збан., Курил. о-ви, 1963, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вишуканий | вишукана | вишукане | вишукані |
Родовий | вишуканого | вишуканої | вишуканого | вишуканих |
Давальний | вишуканому | вишуканій | вишуканому | вишуканим |
Знахідний | вишуканий, вишуканого | вишукану | вишукане | вишукані, вишуканих |
Орудний | вишуканим | вишуканою | вишуканим | вишуканими |
Місцевий | на/у вишуканому, вишуканім | на/у вишуканій | на/у вишуканому, вишуканім | на/у вишуканих |