ви
ВИ, вас, займ. особ. 2 ос. мн. Уживається при звертанні до двох чи багатьох осіб або у ввічливій формі до однієї особи. - Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (Коцюб., ІІ, 1955, 38); [Мар'яна:] Щирі мої подруги! Не знаєте ви, що я сама нещасніша між вами (Вас., III, 1960, 44); Побачивши Марка й Люду, Знайда здивувалася. - Ви не на "Колумбі"? [Трубл., II, 1955, 254).
@ Бути на ви - бути з ким-небудь у таких взаєминах, коли один одному говорить "ви" і коли недоречні фамільярність, панібратство і т. ін.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ви | |||
Родовий | вас | |||
Давальний | вам | |||
Знахідний | вас | |||
Орудний | вами | |||
Місцевий | на/у вас |