цугундер
ЦУГУНДЕР, а, ч.: ◇ На цугундер [брати, узяти і т. ін. ], розм. - притягати до відповідальності, розправлятися з кимось. [Xрапко:] Ну, а як Лечариця скаже, що це все я йому нараяв? ..Та тоді, замісто Лечариці, та мене... на цугундер!.. у город, та... в тюрму... (Мирний, V, 1955, 201); Волосна влада брала винуватців на цугундер: - Звідкіля?.. По якому такому праву?.. (Ковінька, Кутя.., 1960, 6).