КОМАНДИРОВОЧНИЙ, а, е. Стос. до командировки. Командировочне посвідчення; // у знач. ім. командировочний, ного, ч. Той, хто перебуває у відрядженні. Їхали переважно командировочні. Інженери з будівництва везли високі рулони з проектами (Кучер, Прощай.., 1957, 16).