тивун
ТИВУН, а, ч. Те саме, що тіун. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (Коч., П'єси, 1951, 122); Мусій зрадів, що, певне, недовго буде морочитись із рибою, і вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (Панч, Гомон. Україна, 1954, 381).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тивун | тивуни |
Родовий | тивуна | тивунів |
Давальний | тивунові, тивуну | тивунам |
Знахідний | тивуна | тивунів |
Орудний | тивуном | тивунами |
Місцевий | на/у тивуні, тивунові | на/у тивунах |
Кличний | тивуне | тивуни |