муедзин
МУЕДЗИН, а, ч. У мусульман - служитель при мечеті, який з мінарета в певний час закликав віруючих до молитви. На самій горі, на двох дуже ілюмінованих високих мінаретах стоять два муедзини й скликають турків на молитву (Н.-Лев., II, 1956, 462); Мечеті були повні туфель і людей, горів обгорткою коран, скрипіли голосами з мінаретів муедзини (Ю. Янов., І, 1958, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | муедзин | муедзини |
Родовий | муедзина | муедзинів |
Давальний | муедзинові, муедзину | муедзинам |
Знахідний | муедзина | муедзинів |
Орудний | муедзином | муедзинами |
Місцевий | на/у муедзині, муедзинові | на/у муедзинах |
Кличний | муедзине | муедзини |