мудрість
МУДРІСТЬ, рості, ж. 1. Властивість і якість за знач. мудрий 1 - 3. Від нього віє мудрістю людини, що багато набачилась і натерпілась на своєму віку, не втративши, проте, життєвої радості (Збірник про Крон., 1955, 267); Великим і багатогранним є геній Володимира Ілліча Леніна, що поєднав у собі мудрість найвидатнішого теоретика з кипучою діяльністю революціонера-практика (Ком. Укр., 4, 1960, 45); У землю і вогонь, у силу людських рук, У мудрість книг людських залюблений без міри. Навік затаврував він [М. Горький] животіння сіре (Рильський, II, 1960, 302).
2. Глибоке знання, розуміння, узагальнення чогось; досвід. Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя (Номис, 1864, № 6047); - Недурна каже народна мудрість: хрін за редьку не солодший (Тулуб, В степу.., 1964, 156); На цей раз Гайсин прокинувся від скрипучого голосу господині, яка вичитувала комусь за дверима правила житейської мудрості (Панч, На калин, мості, 1965, 158); Скільки мудрості в поглядах [Оленчука] на життя, скільки людяності, доброти в серці (Гончар, II, 1959, 60).
3. Що-небудь складне, трудне. Дивно було, що Духнович, цей факультетський вільнодум і філософ, який залюбки, студіював навіть позапрограмні науки, так до ладу й не міг збагнути мудрість статуту караульної служби (Гончар, Людина.., 1960, 10); - Скажу тобі, Кукубенку, спасибі. Це не велика мудрість сказати вірне докірливе слово, а більша мудрість сказати таке слово, яке, не поглумившись над бідою чоловіка, підбадьорило б йога і дало б йому духу (Довж., І, 1958, 247).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мудрість | мудрості |
Родовий | мудрості, мудрости | мудростей |
Давальний | мудрості | мудростям |
Знахідний | мудрість | мудрості |
Орудний | мудрістю | мудростями |
Місцевий | на/у мудрості | на/у мудростях |
Кличний | мудросте | мудрості |