ярий
ЯРИЙ1, а, е. 1. Який дає урожай в рік посіву, однорічний (про сільськогосподарські культури). Забув Федір, що.. на полі яра пшениця його корявих рук дожидає (Мирний, IV, 1955, 225); Горох.. є одним з кращих попередників для озимих та ярих зернових і технічних культур (Зерн. боб. культ., 1956, 10); // у знач. ім. ярі, ярих, мн. Те саме, що ярина 1. Щоб добре вродили і ярі, треба вчасно підняти зяб, внести добрива, заздалегідь закріпити площі під технічні культури за ланками (Хлібороб Укр., 8, 1967, 2); На горбах озимина померзла, і сівба ярих теж велась всліпу. «Як не впадуть дощі - пропаде зерно»,- журився Оксен (Тют., Вир, 1964, 73); // Який народжується, виводиться весною; молодий. За ним [Б. Хмельницьким] козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть (Укр.. думи.., 1955, 120).
2. Уживається як складова частина деяких ботанічних та зоологічних назв, термінів. Ярий ріпак - медоносна рослина (Ол. та ефір. культ., 1956, 168); Яра блекота - це польовий бур'ян (Бур'яни.., 1957, 32); Яра муха.
ЯРИЙ2, а, е. Те саме, що яскравий 1, 2. Швидко ціла купа ломаччя розгорілася ярим огнем (Фр., IV, 1950, 116); Коли під'їжджали [Юлія і Базрич] до Харкова, у вікна вагона бризнув ярий багрянець - сходило сонце (Дмит., Обпалені.., 1962, 89); З-за обрію сонце поволі, Мов огненне коло, підводиться чисте і яре (Перв., II, 1958,54); - Буду ждати-виглядати, Буду працювати, Буду хустку ярим шовком Тобі вишивати (Рильський, Орл. сім'я, 1955, 122); Щедрої осені на Терноградщині ярим золотом палають дрімучі ліси (Собко, Нам спокій.., 1959, 3); // Яскраво-зелений. «Ой, коли б ти, дівчинонько, Тоді заміж вийшла, Як при битій доріженьці Яра рута зійшла!» (Укр.. лір. пісні, 1958, 302); Море.. переливалось то темною крицею, то ярим смарагдом (Л. Укр., III, 1952, 612); - Я його [зернятко] посадила, і з нього за кілька літ виросла оця могутня яра верба (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 8); // Світлий, білий, прозорий. Ой зсучу я яру свічку та й пущу на річку (Чуб., V, 1874, 309); Нас бджілка премудра навчила, Як світло здобути вночі, І з ярого воску зліпили Ми свічку, ми свічку собі (Коч., І, 1956, 441); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (Стельмах, I, 1962, 238).
ЯРИЙ3, а, е. 1. Який виражає сильний гнів, злобу; лютий. Сам Турн стоїть ні в сих ні в тих; Скрізь ярим оком окидає, Енея з військом уздріває І репетує до своїх (Котл., І, 1952, 254); // Сповнений гніву, обурення. Ярий туре, Всеволоде славний! На бороні [на сторожі] міцно ти стоїш, стріли сиплеш на ворожі лави, об шоломи шаблею гримиш (Забіла, У.. світ, 1960, 165); Далекі відблиски заграв Тривожать душі благородні; Бійців тривожать, що в огнях Не знали страху та зневіри,- Поцілувавши рідний стяг, В бої несли мечі, і ліри, І яру мсту несли в душі (Нагн., На полі битви, 1974, 98); // Палкий, пристрасний. А князь наче бог війни! Куди ступить - стеле трупи,- Половчанок то сини,- А у своїх в тяжкій хвилі, Сам незломний, повний сили, Ярим словом серце гріє (Фр., XIII, 1954, 369).
2. Надмірний у своєму вияві. Андрія Івановича.. розбирав ярий сміх (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 137); // Дуже сильний (про явища природи). Немигаючими очима дивлюся в кипучу піняву води, вслухаюся в яре шипіння струмка (Збан., Доля, 1961, 6); Ще ярими дощами весна не сипне, а жайворонок виманює господаря з плугом (Стельмах, II, 1962, 325).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ярий | яра | яре | ярі |
Родовий | ярого | ярої | ярого | ярих |
Давальний | ярому | ярій | ярому | ярим |
Знахідний | ярий, ярого | яру | яре | ярі, ярих |
Орудний | ярим | ярою | ярим | ярими |
Місцевий | на/у ярому, ярім | на/у ярій | на/у ярому, ярім | на/у ярих |
яріти
ЯРІТИ1, іє, недок. Випромінювати яскраве світло або виділятися білизною, яскравими барвами. Темнота груба обгорнула їх. Лиш каганець в руці таємничого чоловіка світився і ярів ще живіше, ще ясніше... (Фр., VIII, 1952, 277); На довгому полірованому столі для засідань у двох кришталевих вазах яріли вогняно-червоні троянди (Загреб., День.., 1964, 47); Зі стягом, в небі розпростертим, Йшли комсомольці серед нив. А стяг ярів огнем червоним, І зірка угорі була (Брат., Світанки, 1950, 15); Над розквітлою землею, над усім світом мерехтливо яріли достиглі світанкові зорі (Коз., Листи.., 1967, 278); Ворона сіла на каштан, і сніг сипався з гілки вниз і ярів на сонці (Сміл., Сад, 1952, 174); Червоно яріли на його блідому запухлому обличчі запалені вуста (Бойч., Молодість, 1949, 118); // Яскраво зеленіти. Яріють скрізь селянські огороди (Стар., Поет. тв., 1958, 176); Всюди цвіла черемха, лани жита й пшениці яріли (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 93).
ЯРІТИ2, ію, ієш, недок., розм. Те саме, що яритися2. На цей раз сестри мої особливо яріли (Гончар, І, 1959, 89); - Бевзь! - солодко видихнула в вухо Михайликові, яріючи від люті на нього, пані Роксолана (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17); Я бачив біг гірських бурхливих рік,- Дністра розлив, кипучу хвилю Стрия, Опору гнів, що б'ється і яріє, між горами проносячи потік (Гонч., Вибр., 1959, 295).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярію | яріємо |
2 особа | ярієш | ярієте |
3 особа | яріє | яріють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ярітиму | ярітимемо |
2 особа | ярітимеш | ярітимете |
3 особа | ярітиме | ярітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ярів | яріли |
Жіночий рід | яріла | |
Середній рід | яріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | яріймо | |
2 особа | ярій | ярійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | яріючи | |
Минулий час | ярівши |