світліти
СВІТЛІТИ, іє, недок. 1. Ставати світлим, світлішим. Небо починало світліти, яскравіше вимальовувалися корпуси і димар лісозаводу (Чорн., Визвол. земля, 1959, 22).
2. безос. Розвиднятися, світати. На сході починає світліти.
3. перен. Набирати веселого, радісного, привітного виразу (звичайно про обличчя, очі). Вона вся наливалася щастям, світліючи, розквітаючи на очах (Гончар, III, 1959, 170).
@ Світліє (світліла) душа в кого - комусь стає морально легше, радісніше. Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє... (Фр., XIII, 1954, 85).
4. перен. Ставати ясним, логічним, чітким (про думки). І серце билось живо, мисль світліла, І сни розкішні снилися мені! (Фр., XIII, 1954, 29).
5. Виділятися світлим кольором; виднітися. В каюті вже було півтемно, і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (Донч., IV, 1957, 369).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлію | світліємо |
2 особа | світлієш | світлієте |
3 особа | світліє | світліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світлітиму | світлітимемо |
2 особа | світлітимеш | світлітимете |
3 особа | світлітиме | світлітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | світлів | світліли |
Жіночий рід | світліла | |
Середній рід | світліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | світліймо | |
2 особа | світлій | світлійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | світліючи | |
Минулий час | світлівши |
світлий
СВІТЛИЙ, а, е. 1. Який випромінює яскраве світло (про джерело світла). Що вони росли та виростали, то вони пильніш поглядали [на шлях]. І раненько-ранком при світлому сонечку, і пізненько ввечері при зореньках іскристих (Вовчок, І, 1955, 309).
2. Добре освітлений, наповнений світлом. День був такий світлий, такий чистий. В заморожені вікна лилося стільки сонця, що кришталеві квітки на шибках миготіли (Тют., Вир, 1964, 522); Світла ніч стояла над горами. Чиста, прозора, вона просвічувала наскрізь, як синій коштовний камінь чистої води (Гончар, III, 1959, 104); Світлий ранок, сповнений золотосяйного сонячного тепла, хутенько звів приятелів з постелей (Досв., Вибр., 1959, 300); // Добре освітлюваний денним світлом (про приміщення). Дарма що живе він внизу дому; дарма що не світла, а скорше темна його кімната: вона ж [Любка] тут, вона освітить, вона окрасить усе (Хотк., І, 1966, 43); Дві світлих кімнати, і обидві вікнами виходять у сад (Баш, Вибр., 1948, 68).
3. Не темного кольору. Світлішає небо. Ширшає світ. Хорлів ще не видно, тільки вершечки тополь з'явились на світлому тлі неба (Гончар, II, 1959, 45); У білому вбранні на білій постелі на фоні світлої стіни сидить молода щаслива мати, тримаючи немовля (Довж., І, 1958, 111); // Менш насичений порівняно з основним кольором. Недалеко від перемілу, що хвилясто просвічувався світлою жовтизною, поставили ятері (Стельмах, II, 1962, 186).
4. Чистий, прозорий (про рідину, скло і т. ін.). Сула повільно котить світлу тиху воду (Перв., II, 1948, 173); Яка ж бо ти [волошка] люба в вінку, Що обвиває голівку палку,.. Як ти, поставлена в світлий кришталь, Будиш у серці і радість, і жаль! (Рильський, III, 1961, 179); // Високий, ясний, чистого тембру (про голос, звуки і т. ін.). Світлі звуки скрипки.
5. перен. Нічим не засмучений; радісний, щасливий. Разом з вірою в людину в душі Франковій живе віра в світлу будучність для нашої землі (Коцюб., III, 1956, 40); Ніжна, тиха, кристально чиста мелодія почулася ніби здалека, як світлий спомин з глибини душі (Л. Укр., III, 1952, 590); Померкли на мить юні, світлі його марева (Гончар, Таврія, 1952, 19); // Приємний, радісний (про почуття, настрій). Світлою радістю повниться серце моє (Дор., Єдність, 1950, 3); В Андрія був такий світлий настрій, що це одразу передалось і Батуріну (Гур., Життя.., 1954, 236); // у знач. ім. світле, лого, с. Приємне, радісне почуття, радісний настрій. В сільській.. школі минула для Світлани перша радісна трудова зима.. Тепер все те світле десь у минулому (Гончар, II, 1959, 96); // Осяяний внутрішнім світлом (про обличчя, чоло). Увечері уявляла собі Маруся це лице. Таке одухотворене мусить воно бути, світле (Хотк., II, 1966, 251); Стояли мовчазні навколо, Лиш вітер розвівав чуби. І виступив кобзар з юрби, Підвівши вгору світле чоло (Павл., Бистрина, 1959, 28); // Неглибокий за ступенем вияву; легкий. В піснях - дівоча світла туга І вільний помах косаря (Рильський, III, 1961, 89); Янош їде і час від часу всміхається, повитий якоюсь світлою задумою (Гончар, II, 1959, 69).
6. перен. Нічим не затьмарений; спокійний. Валентина.. пішла до дверей ганку. Вона встигла зирнути на нас світлими очима, що в них були скупчені ласка, замирення і тверда рішучість (Досв., Вибр., 1959, 94); // Який виражає умиротвореність, заспокоєність, упокорення. Підвели його й поставили перед Галею. Вона як вздріла - всміхнулася, - дивилась на його поглядом своїм світлим, тихим (Вовчок, І, 1955, 157).
7. перен. Який має високі моральні якості; благородний. [Роман:] Яка щира у батька душа, яка світла! (Кроп., II, 1958, 31); Я незвичайно люблю і поважаю оту світлу людину [І. Франка] (Коцюб., III, 1956, 278); З усіх своїх друзів Віталій не знає людини більш життєрадісної, людини такої чистої і світлої душі (Гончар, Тронка, 1963, 41); // у знач. ім. світле, лого, с. Символ істини, розуму, освіти або радості, щастя. Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Коцюб., III, 1956, 281); Точиться безупинна світова боротьба носіїв світлого з темними силами зла (Мас., Роман.., 1970, 352); // Який виражає чистоту, щирість почуттів, прагнень. Вітер лютішає знов, - Дужча від чорного страху Світла до мами любов (Бичко, Вогнище, 1959, 216).
@ Світла пам'ять див. пам'ять; Світле око див. око1.
8. перен. Ясний, логічний, чіткий (про розум, думки і т. ін.). Як криниця і небо, і зорі Відбива на перловому дні, Так слова твої чесную душу, Світлий ум виявляли мені (Фр., X, 1954, 401); - Свідомість моя світла, думки могутні - я комуніст (Збан., Сеспель, 1961, 195).
@ Світла голова: а) (у кого) розумна голова. [Ромодан:] Коли б я не знав, яка світла голова в тебе. Що з тобою сталось?.. Тебе ж уся Україна знала! (Корн., II, 1955, 319); - До чого ж у вас мудра та світла голова! - Може, ви трохи й переоцінюєте мої якості, але знаходитеся близько до істини, - вклонився їй Мокроступ (М. Ю. Тарн., Як на..ниві, 1958, 104); б) (хто) розумна людина. Світла голова Ковальов! Як він здорово тоді придумав конструкцію циліндра до десятитисячотонного преса (Собко, Біле полум'я, 1952, 120).
9. заст., нар.-поет. Вживається як постійний епітет (звичайно до слів цар, князь, боярин, а також при слові рай). - Латине світлий, знаменитий, Твоїми мед устами пити! Всяк тягне серце за тебе (Котл., І, 1952, 276); Великая славо! зглянься на людей! Одпочинь од кари у світлому раї! (Шевч., І, 1963, 264); // Вельможний, знатний. В шатрі поставлено стіл і заставлено його багатою перекускою для світлих гостей (Фр., II, 1950, 366).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | світлий | світла | світле | світлі |
Родовий | світлого | світлої | світлого | світлих |
Давальний | світлому | світлій | світлому | світлим |
Знахідний | світлий, світлого | світлу | світле | світлі, світлих |
Орудний | світлим | світлою | світлим | світлими |
Місцевий | на/у світлому, світлім | на/у світлій | на/у світлому, світлім | на/у світлих |