зуживати
ЗУЖИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗУЖИТИ, иву, ивеш, док., перех., розм. Використовувати, застосовувати; вживати. Не прогнівайтеся, якщо я дозволю тут собі зужити менторського тону (Кач., II, 1958, 27); // Витрачати. О, скільки треба сил зужить, Щоб викохать людину! А щоб її убити - мить, Коротку мить єдину (Перв., II, 1958, 245).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зуживаю | зуживаємо |
2 особа | зуживаєш | зуживаєте |
3 особа | зуживає | зуживають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зуживатиму | зуживатимемо |
2 особа | зуживатимеш | зуживатимете |
3 особа | зуживатиме | зуживатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зуживав | зуживали |
Жіночий рід | зуживала | |
Середній рід | зуживало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зуживаймо | |
2 особа | зуживай | зуживайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | зуживаючи | |
Минулий час | зуживавши |