залюблювати
ЗАЛЮБЛЮВАТИ, юю, юєш і ЗАЛЮБЛЯТИ, яю яєш, недок., ЗАЛЮБИТИ, люблю, любиш; мн., залюблять; док., перех. і без додатка, перев. із запереч. не, розм. 1. Любити кого-, що-небудь. Здоров'є [здоров'я] своє звела, хирію, а чоловік сього да й не залюбляє, бо сказано: зять любить тещу багату, а чоловік жінку здорову... (Барв., Опов.., 1902, 431).
2. Полюбляти що-небудь робити. Тепер вже сама : промовляє [Катря] слова - не залюбила і других чути - як говорять (Вовчок, І, 1955, 194).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залюблюю | залюблюємо |
2 особа | залюблюєш | залюблюєте |
3 особа | залюблює | залюблюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залюблюватиму | залюблюватимемо |
2 особа | залюблюватимеш | залюблюватимете |
3 особа | залюблюватиме | залюблюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | залюблював | залюблювали |
Жіночий рід | залюблювала | |
Середній рід | залюблювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залюблюймо | |
2 особа | залюблюй | залюблюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | залюблюючи | |
Минулий час | залюблювавши |