джеркотати
ДЖЕРКОТАТИ, очу, очеш і ДЖЕРКОТІТИ, очу, отиш, недок. 1. Те саме, що деренчати. Проти базару слобідський парк. Там сьогодні, як ніколи, людно. Цокають сокири, джеркотять пилки, глухо шурхають у вправних руках гладенькі рубанки (Шиян, Баланда, 1957, 217); Він кидався на стіну залізної руди, притискав до неї пневматичний свердел, який джеркотів, наче кулемет (Ю. Янов., II, 1958, 365); // Цвірінькати, щебетати, цвірчати, сюрчати (про птахів і комах). Кругом тебе усе живе, усе дише, джеркотить, висвистує (Стор., І, 1957, 333); Буде лист на клені в сонячній крові, коники зелені джеркотять в траві (Сос., Так ніхто.., 1960, 82).
2. Говорити швидко, нерозбірливо або незрозуміло. Все тямлять [пани], джеркотять, як гуси, по-німецьки (Греб., І, 1957, 75).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | джеркочу | джеркочемо |
2 особа | джеркочеш | джеркочете |
3 особа | джеркоче | джеркочуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | джеркотатиму | джеркотатимемо |
2 особа | джеркотатимеш | джеркотатимете |
3 особа | джеркотатиме | джеркотатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | джеркотав | джеркотали |
Жіночий рід | джеркотала | |
Середній рід | джеркотало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | джеркочімо | |
2 особа | джеркочи | джеркочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | джеркочучи | |
Минулий час | джеркотавши |