грохотник
ГРОХОТНИК, -а, ч. 1. Робітник, який обслуговує устаткування з перероблення руди та породи. 2. Робітник, який займається ремонтом, експлуатацією та утриманням автомобільних доріг.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грохотник | грохотники |
Родовий | грохотника | грохотників |
Давальний | грохотникові, грохотнику | грохотникам |
Знахідний | грохотника | грохотників |
Орудний | грохотником | грохотниками |
Місцевий | на/у грохотнику, грохотникові | на/у грохотниках |
Кличний | грохотнику | грохотники |