від'їжджаючий
ВІД'ЇЖДЖАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до від'їжджати. Петров виряджав у дорогу загін. Кричав навздогін Від'їжджаючим хлопцям: "Привіт ковпаківцям!" (Воронько, Райком.., 1949,37); // у знач. ім. від'їжджаючий, чого, ч. ; від'їжджаюча, чої, ж. Той (та), хто від'їжджає куди-небудь. Семен Трохимович довго стояв на воротах і дивився вслід від'їжджаючим (Грим., Син.., 1950, 229).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | від'їжджаючий | від'їжджаюча | від'їжджаюче | від'їжджаючі |
Родовий | від'їжджаючого | від'їжджаючої | від'їжджаючого | від'їжджаючих |
Давальний | від'їжджаючому | від'їжджаючій | від'їжджаючому | від'їжджаючим |
Знахідний | від'їжджаючий, від'їжджаючого | від'їжджаючу | від'їжджаюче | від'їжджаючі, від'їжджаючих |
Орудний | від'їжджаючим | від'їжджаючою | від'їжджаючим | від'їжджаючими |
Місцевий | на/у від'їжджаючому, від'їжджаючім | на/у від'їжджаючій | на/у від'їжджаючому, від'їжджаючім | на/у від'їжджаючих |