викатник
ВИКАТНИК, а, ч., гірн. Робітник, який займається відкочуванням (у 2 знач.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викатник | викатники |
Родовий | викатника | викатників |
Давальний | викатникові, викатнику | викатникам |
Знахідний | викатника | викатників |
Орудний | викатником | викатниками |
Місцевий | на/у викатнику, викатникові | на/у викатниках |
Кличний | викатнику | викатники |