баналітет
БАНАЛІТЕТ, -у, ч. У феодальній Західній Європі спершу – монопольне право сеньйора брати плату з селян за користування майном суспільного значення; пізніше – грошові побори з селян за право здійснювати ці господарські операції у себе вдома. // Монопольне право власників майна суспільного значення на примус споживача до виняткового користування цією власністю за плату.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баналітет | баналітети |
Родовий | баналітету | баналітетів |
Давальний | баналітетові, баналітету | баналітетам |
Знахідний | баналітет | баналітети |
Орудний | баналітетом | баналітетами |
Місцевий | на/у баналітеті | на/у баналітетах |
Кличний | баналітете | баналітети |