терни
ТЕРНИ, ів, мн . 1. Зарості колючих рослин. Одвічним, закуреним шляхом тихо посувається валка.. Голова занурилась у придорожні терни, а хвіст ген-ген зникає в густій хмарі куряви (Коцюб., І, 1955, 180); Понад яругами костричаться дикі терни (Тют., Вир, 1964, 526); * Образно. Ти [О. Пушкін] був супутником суворим подорожнім, Що клали крізь терни путі в життя нове (Рильський, III, 1961, 38); * У порівн. Затятий у своїй зненависті до ворогів Вітчизни, ти з вічною підозрою проходив крізь чужі люди, як крізь колючі терни, покладаючись лише на себе, на товаришів, на зброю (Гончар, III, 1959, 328); // Місце, заросле колючими кущами. Повертала [відьма] в Україну Степами, тернами (Шевч., II, 1963, 310); // Гілки з колючками, шничаками або вінок із таких гілок як символ страждання, мучеництва, злигоднів. Чола не вінчали лавровії віти, Тернів не скрашали ні злото, ні квіти, Страждали співці в самоті (Л. Укр., І, 1951, 172); Крізь темряву віків, як світоч невгасимий, Жадобу вольності ти [Вірменія] гордо пронесла; Коли й терни вились навкруг твого чола, Безсмертний спів лунав над горами твоїми (Рильський, III, 1961, 157).
@ Заросли шляхи тернами див. заростати; Тернами порости - занепасти, запустіти. Стоїть нива народна облогом, Бідний край мій тернами поріс (Граб., І, 1959, 534).
2. перен., нар.-поет. Про труднощі, злигодні, страждання на життєвому шляху людини. Заквітчав він мій вік колючими тернами (Барв., Опов.., 1902, 101); Думки зробились ясні і освітили розлоге поле життя з його тернами, камінням та будяками (Коцюб., II, 1955, 156); Мене сповила мати на стерні І під копою в спеку годувала, І, знавши терни у житті одні, Терновим іменем мене назвала (Мас., Сорок.., 1957, 45); // чого. Прикрощі, які щось завдає кому-небудь. Безглузді язики силкуються розгородити нас тернами всяких поговорів (Фр., VII, 1951, 335); Як леви, боролись вони [герої] за народ, За правду народного діла, Життя їх стрівало тернами негод, А смерть їх безсмертям зустріла... (Олесь, Вибр., 1958, 64).
@ Тернами вкрита (встелена і т. ін. ) чия дорога (чий шлях) - на чиємусь життєвому шляху є труднощі, злигодні, страждання. Перед ним лежить дорога, Вкрита тернами, убога, Повна крем'яха, курна, І далека, і страшна (Щог., Поезії, 1958, 192); - Терни, якими буде встелена моя дорога, я передбачив (Гончар, Таврія, 1952, 255).
терен
ТЕРЕН, рну, ч . 1. Колючий кущ родини розових, що дає темно-сині їстівні плоди з терпким кисло-солодким присмаком. На одному косогорі розрослась густа-прегуста дереза, терен та шипшина, неначе тонке зелене руно (Н.-Лев., III, 1956, 127); Кущі терну й черемхи на схилах берега були вже вкриті білим цвітом, як памороззю (Панч, Ерік.., 1950, 45); Шипшина й терен при дорозі, а в далині - полки дубів (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 63).
@ Заріс (позаростав) шлях терном (тернами); Заросли (позаростали) шляхи тернами - неможливо піти, поїхати куди-небудь. Заросли шляхи тернами На тую країну, Мабуть, я її навіки, Навіки покинув (Шевч., II, 1963, 213); Хочу я ридати - та не маю слів. Хочу в даль полинуть - терном шлях заріс (Рильський, І, 1960, 116); Стежка (доріжка і т. ін. ) поросла терном див. поростати; Шлях, устелений терном чий - про чий-небудь життєвий шлях, сповнений труднощів, страждань, горя й т. ін. Та ж, що коханням братернім Шлях мій, устелений терном, Легко б могла озарити, - Більше немає її... (Граб., І, 1959, 353).
2. збірн. Плоди цієї рослини. Чорний терен красувавсь з-під зеленого листу, а покоштував [покуштував], такий-то вже кислий прийшовся! (Вовчок, VI, 1956, 223); - Тату, завтра я з Левком думаю піти в ліс по терен. Я знаю, як ви любите квашену ягоду (Стельмах, II, 1962, 106); * У порівн. Вид [жінки] болісний, жовтий, тільки одні очі, чорні як терен, блищали якимсь божевільним світом (Мирний, І, 1949, 247); Усіма грудьми п'є [Давид], захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Головко, II, 1957, 10).
3. Окрема колючка, шпичка такої або іншої колючої рослини. Заскалить собі дитина ногу Кілька раз на день, як ходить, Вийме терен та й гадки не має (Фр., XIII, 1954, 455); З розбігу Сахно шубовснула в самісіньку гущу колючого чагаря. Десятки тернів вп'ялися в її тіло (Смолич, І, 1958, 90).
ТЕРЕН, у, ч . 1. Місцевість, територія. Кожде місце довкола тих млинівок, найбільш улюблений терен наших забав, оглядали і обнишпорювали ми зовсім докладно (Фр., III, 1950, 250); Цього ж дня в Криничках набирали добровольців до лав новостворюваного червоного полку, що мав завданням боротись з куркульськими бандами, нести внутрішню охорону на терені повіту (Гончар, II, 1959, 227); Карпати - одна з найдавніших слов'янських етнографічних територій. Тут живуть українці, словаки, поляки, чехи. Цей стародавній слов'янський терен здавна цікавив дослідників багатьох галузей наук (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 155).
2. перен., заст. Грунт, основа розвитку чого-небудь. Тут насувається питання: який був кінець сього письменства? Чи підготовило воно терен для нової народної літератури, чи перетворилося органічно в нові, вищі форми? (Фр., XVI, 1955, 328).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терен | терни |
Родовий | терну | тернів |
Давальний | тернові, терну | тернам |
Знахідний | терен | терни |
Орудний | терном | тернами |
Місцевий | на/у терні | на/у тернах |
Кличний | терне | терни |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терен | терени |
Родовий | терену | теренів |
Давальний | теренові, терену | теренам |
Знахідний | терен | терени |
Орудний | тереном | теренами |
Місцевий | на/у терені | на/у теренах |
Кличний | терене | терени |
терн
ТЕРН, у, ч., рідко. Те саме, що терен. На вгороді калинонька, по дорозі терн, Любив же я дівчиноньку, люблю і тепер (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 455); Ласощі все тілько їли [праведники], Сластьони, коржики, стовпці, Варенички пшеничні, білі..; кислиці, Козельці, терн, глід, полуниці (Котл., І, 1952, 149); * У порівн. Як увійде [Олена] та поведе очицями, що як терн-ягідки, на пана сотника, то в нього язик стане мов повстяний (Кв.-Осн., II, 1956, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терн | терни |
Родовий | терну | тернів |
Давальний | тернові, терну | тернам |
Знахідний | терн | терни |
Орудний | терном | тернами |
Місцевий | на/у терні | на/у тернах |
Кличний | терне | терни |
тернити
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | терню | тернимо |
2 особа | терниш | терните |
3 особа | тернить | тернять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тернитиму | тернитимемо |
2 особа | тернитимеш | тернитимете |
3 особа | тернитиме | тернитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тернив | тернили |
Жіночий рід | тернила | |
Середній рід | тернило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тернімо | |
2 особа | терни | терніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тернячи | |
Минулий час | тернивши |
тернути
ТЕРНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех . 1. Однокр. до терти. Комар йому на лобі сів, Лев лапою тернув по пиці, Бо вже були такі дурниці (Гл., Вибр., 1951, 133); Василь пішов до умивальника, бризнув собі в обличчя води, тернув щіточкою по зубах (Загреб., Спека, 1961, 337); - Ідіть, я дожену, треба ще тютюну тернути в кисет (Головко, II, 1957, 252).
Тернути сірник (сірника, сірничок) - провести сірником по вкритій сіркою поверхні, щоб запалити його. Лукина.. тернула сірничок і запалила солому (Н.-Лев., III, 1956, 358); Тернула сірника, спалахнув синій вогник. Незабаром примус зашипів (Донч., II, 1956, 193).
2. перен., фам. Швидко, з апетитом з'їсти. - Так би нам хотілось тернуть борщу або чогось тривного! (Н.-Лев., І, 1956, 592); З хазяйкою така умова: хата, снідання, обід, а лишки - на вечерю. Але сьогодні якраз і тернули хлопці за обідом, аж об дно ложками пошкрябали (Головко, І, 1957, 145).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | терну | тернемо |
2 особа | тернеш | тернете |
3 особа | терне | тернуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тернув | тернули |
Жіночий рід | тернула | |
Середній рід | тернуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тернімо | |
2 особа | терни | терніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | тернувши |