садівник
САДІВНИК, а, ч. Фахівець із садівництва, особа, що вирощує та доглядає садові рослини. Хлопці пустилися бігцем у сад, але, на їх нещастя, надійшов садівник (Март., Тв., 1954, 151); Садівники Потоцького садили троянди, лілеї, гіацинти (Смолич, II, 1958, 11); Колгоспний садівник; * Образно. Курбас був гідним спадкоємцем, наслідувачем усіх кращих традицій театру Садовського, благородним садівником, який продовжував далі культивувати ті сади і зерна, які посадили його попередники (Мист., 1, 1966, 15); * У порівн. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | садівник | садівники |
Родовий | садівника | садівників |
Давальний | садівникові, садівнику | садівникам |
Знахідний | садівника | садівників |
Орудний | садівником | садівниками |
Місцевий | на/у садівнику, садівникові | на/у садівниках |
Кличний | садівнику | садівники |