озерце
ОЗЕРЦЕ, озерця, с. 1. Зменш. до озеро. Сонце ховалось за межигірський бір,.. а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото (Н.-Лев., І, 1956, 432); Там і тут вилискували проти сонця невеличкі штучні озерця (Смолич, І, 1958, 55); * У порівн. Нарешті їхні очі зустрілись. У старого вони давно вже вицвіли і схожі були на курячу плівку, а в молодого - блищали, як степові озерця (Панч, Синів.., 1959, 5).
2. чого, перен. Скупчення чого-небудь, що виділяється на іншому фоні. Пан Субота з жінкою сидить на ганку та любується цілим озерцем астрів [айстр] та мальв (Фр., VIII, 1952, 79); Завернувши коня од перестояного озерця пізнього проса, підійшов [Тимофій] до кручі, поглянув у далечінь (Стельмах, II, 1962, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | озерце | озерця |
Родовий | озерцерця | озерець |
Давальний | озерцю | озерцям |
Знахідний | озерце | озерця |
Орудний | озерцем | озерцями |
Місцевий | на/у озерці | на/у озерцях |
Кличний | озерце | озерця |