неповторний
НЕПОВТОРНИЙ, а, е. Який не може повторитися. Ти [школо] живеш і житимеш завжди в серці як свідок моєї неповторної юності (Збан., Малин. дзвін, 1958,3); // Те саме, що неповторимий. Сьогодні все навкруги було іншим, неповторним фантастично прекрасним... (Гончар, III, 1959, 439); Неповторна краса червневих полів хвилюванням наповнила єство, сльозою зволожила очі (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неповторний | неповторна | неповторне | неповторні |
Родовий | неповторного | неповторної | неповторного | неповторних |
Давальний | неповторному | неповторній | неповторному | неповторним |
Знахідний | неповторний, неповторного | неповторну | неповторне | неповторні, неповторних |
Орудний | неповторним | неповторною | неповторним | неповторними |
Місцевий | на/у неповторному, неповторнім | на/у неповторній | на/у неповторному, неповторнім | на/у неповторних |