небачений
НЕБАЧЕНИЙ, а, е. Досі невідомий, незнаний; невиданий. З'явилась якась проява, нечувана й небачена в Комарівці (Н.-Лев., II, 1956, 30); Ми знайдемо в лузі небачені трави, Незнанії квіти в полях (Воронько, Три покоління, 1950, 116); // Незвичайний, винятковий; гідний подиву, чудовий. Встанеш вранці і підеш по воду, І дівчата-ягоди в лісу - Не надивляться на твою вроду, На твою небачену красу (Шер., Дорога.., 1957, 101); За роки Радянської влади небаченого розквіту досягла українська радянська культура (Ком. Укр., 8, 1967, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | небачений | небачена | небачене | небачені |
Родовий | небаченого | небаченої | небаченого | небачених |
Давальний | небаченому | небаченій | небаченому | небаченим |
Знахідний | небачений, небаченого | небачену | небачене | небачені, небачених |
Орудний | небаченим | небаченою | небаченим | небаченими |
Місцевий | на/у небаченому, небаченім | на/у небаченій | на/у небаченому, небаченім | на/у небачених |