НУРТУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до нуртувати. Може, своїми слабкими руками З серця твойого знімаю я камінь, Серце ж те буйне, Серце нуртуюче! (Забашта, Квіт.., 1960, 71); [Вадим:] Збагнув я нині Демона страждання, його клятьби нуртуючу глибінь... (Лев., Драми.., 1967, 396).